ОБО́З, у, ч.
1. Те саме, що ва́лка. У Київ Гузь повертався не сам, а з обозом у десятеро саней (Бурл., М. Гонта, 1959, 16); Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею цілим обозом (Тют., Вир, 1964, 369).
2. військ. Транспортні засоби у військах, призначені для перевезення боєприпасів, продовольства і т. ін. Яремі дали коня Зайвого з обозу (Шевч., І, 1963, 111); Знімалася наша піхота..; обози, вирвавшись на шляхи, посунули до висоти (Гончар, III, 1959, 60); Ворожі полки й дивізії кидали бойове спорядження, обози і тилові служби (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 155).
3. заст. Табір. В обозі Турна тихо стало.. Враги Троянські почивали (Котл., І, 1952, 220); Козаки вже не вміщалися в Січі і цілими куренями ставали обозом за палісадом (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250); * У порівн. Наступить косовиця, то неначе обозом стоїмо в степу (Стор., І, 1957, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 549.