ОБОЖА́ТЕЛЬ, я, с., рідко. Те саме, що обо́жнювач. Була се невеличка, дрібненька осібка.., вічно занята собою, своїм туалетом, своїми канарками, своїми обожателями (Фр., III, 1950, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 548.