ОБОВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБОВ’ЯЗА́ТИ, яжу́, я́жеш, док., перех. і без додатка, заст. Зобов’язувати. [Милевський:] А щодо теорій взагалі, то теорія.. нічого не доказує і ні до чого не обов’язує (Л. Укр., II, 1951, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 548.

Обов’язувати, зую, єш, сов. в. обов’язати, жу, жеш, гл. Обязывать, обязать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 21.