ОБНІ́МКА, и, ж.: В обні́мку, розм. — обнявши один одного. Ось якісь троє старшин йдуть в обнімку (Гончар, Дорога.., 1953, 30); * Образно. За столом в обнімку сиділи згода і радість (Минко, Ясні зорі, 1951, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 546.