ОБНІМА́ННЯ, я, с. Дія за знач. обніма́ти. За сим тут началось гуляння І чарочка пішла кругом; Розкази, сміхи, обнімання, Ділились дружно тютюном (Котл., І, 1952, 271); Почалося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння… (Мирний, II, 1954, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 545.

Обнімання, ня, с. = Обіймання. Котл. Ен. На хвилину з милим обнімання, довгі роки горя-горювання. К. Досв. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 20.