ОБНЮ́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обню́хувати. Собака нервувався. По його хвилюванню, обнюхуванню слідів Степан бачив, що йде правильно (Гжицький, Чорно озеро, 1961, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 547.