ОБНОЧУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Зупинитися на ночівлю; заночувати. Обночувавшися в Дрогобичі, .. взявся [Герман] на клаптиках паперу зводити свої рахунки (Фр., VIII, 1952, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 547.

Обночуватися, чуюся, єшся, гл. Стать на ночлегъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 20.