ОБНО́ВНИК, а, ч. Той, хто обновляє що-небудь, вносить нове. — Хай живе Жук Вусатий! — заревіло навкруги. — Слава другові наших славних обновників і нашому другові! (Козл., Мандрівники, 1946, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 546.