ОБНО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. обнови́ти і обнови́тися. Його досвід життєвий дав йому ще дуже небагато, сам він також не думав над обновленням свого життя (Март., Тв., 1954, 364); Мода — це зміна, породжена потребою людей в обновленні предметів побуту у відповідності з побутовими й естетичними запитами (Нар. тв. та етн., 2, 1963, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 546.