ОБНО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що обно́ва. Нові чоботи Христі купив старий: радіє дитина обновці… (Мирний, III, 1954, 31); Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи В сорочечках подертих, без обновки (Мал., Полудень.., 1960, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 546.