ОБМІРКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. обміркува́ти. Згодом прийшло врівноваження після обміркування на самоті тієї давньої події (Ле, Право.., 1957, 261); Цю саме ціль хотів би я.. піддати вашому обміркуванню (Фр., VI, 1951, 212); Друзі вдалися до всебічного обміркування шлюбу Данила і Тосі (Смолич, Мир.., 1958, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 540.