ОБМІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обмілі́ти. Обміліла за літо Десна повільно котила свої води (Збан., Над Десною, 1951, 132); Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 539.