ОБМІ́ЛИНА, и, ж. Прибережна мілина, утворена наносами. В місцях, де сила ріки слабшає, матеріал, який вона переносить, відкладається, утворюючи, обмілини і острови (Фіз. геогр., 5, 1956, 113); // Смуга землі або мис, утворені на мілині наносами. Зразу ж за косогором, під урвищем відкрилась перед нами широка пустинна обмілина над затокою (Смолич, V, 1959, 690).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 539.