ОБМІЗКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що обду́мувати. Дорогою Левко ввесь час обмізковував сказане Матвієм Боцюном і не знав, чи лаяти, чи хвалити його (Стельмах, І, 1962, 95); — Так, так… Се розумно обмізкував Андрущенко.. Се гаразд, — похвалив Палій (Морд., І, 1958, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 539.