ОБМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Обкладати цеглою, камінням і т. ін., скріплюючи глиною з піском або цементом.

2. Обгороджувати кам’яною стіною.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 544.

Обмуровувати, вую, єш, сов. в. обмурувати, ру́ю, єш, гл. Обводить, обвести каменной стѣной. Обмурував двір білим каменем; а ворітечка з жовтої меді. Мет. 338.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 20.