ОБМО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмочи́ти. Вся степова трава, всі степові квітки були неначе обмочені в кров (Н.-Лев., І, 1956, 457); Був він у сіряку, в сорочці, .. обмоченій у смолі (Мас., Під небом.., 1961, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 543.