ОБМОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.
1. Виклика́ти запаморочення, затуманювати свідомість. Враз тебе там обморочать блиск і пахощі гніткі (Л. Укр., І, 1951, 274).
2. Збивати з пантелику, задурювати кого-небудь, запевняючи в чомусь з метою обману. [Степанида:] Якби не Василь, то обморочили б тебе (Кроп., І, 1958, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 543.