ОБМО́ВНИК, а, ч. Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (Горд. Дівчина.., 1954, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 542.