ОБМИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. обмива́ти і обмива́тися. — Весь мій задум перехоплено. Навіть пристрій для обмивання корів… (Вол., Місячне срібло, 1961, 224); На околиці татарського хутора стояла малопомітна баня, в якій правовірні мусульмани робили.. обмивання (Кучер, Голод, 1961, 80); Зараз ця рука звично й розважливо розливала по склянках ігристе кримське вино, що його спеціально для обмивання чину привіз щойно прибулий з Криму вояка (Гончар, II, 1959, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 537.

Обмивання, ня, с. Обмываніе, омовеніе. Це обмивання треба зробити по заході сонця. Чуб. І. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 18.

обмива́ння — акт похоронної об­рядовості; має не лише фізичне значення очищення, а й символіч­не, — «щоб мрець ішов на той світ чистим», «щоб його так і Бог об­мив від гріхів, як люди водою»; ку­піль (мертву воду) виливають у та­кому місці, куди ніхто не заходить.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 406.