ОБМЕ́ТУВАТИСЯ, ується, недок. Пас. до обме́тувати. * Образно. — Ну, що, Левку, з’їв облизня? — ледь помітною оборкою зморщечок обметуються її повні уста (Стельмах, І, 1962, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 537.