ОБМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обме́рзти, обме́рзнути. Обмерзла кригою озимина ламалась під ногами бійців (Гончар, III, 1959, 231); Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям глухо деренчать (Бажан, Роки, 1957, 269); Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирний, III, 1954, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 537.