ОБМА́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмасти́ти. У викладеній камінням ямі.. тліло вогнище, над яким.. звисав виплетений з лози й обмащений рудою глиною широкий димар (Скл., Святослав, 1959, 7); Люди, побачивши Харитона Кононовича, зойкнули: та це ж той самий дід Харко, обідраний та обмащений.. — наймит-наймитом (Ю. Янов., II, 1954, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 535.