ОБМА́РЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до обма́рити. — Мамо! — з криком радості кинулися обмарені діти до дверей (Вас., І, 1959, 218); Обмарена, вся зворушена, Катря лежала, думала (Гур., Новели, 1951, 51); Мама вивезе Юзю "в світ", на той оспіваний, обмарений "перший бал" (Л. Укр., ІІІ, 1952, 663); [Таня:] Давайте марити про що-небудь таке радісне, чудове… Сьогодні вже якийсь вечір такий обмарений (Вас., III, 1960, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 534.