ОБМА́НЩИК, а, ч. Той, хто обманув або обманює кого-небудь. Паливоди і волоцюги, Всі зводники і всі плути; Ярижники і всі п’янюги, Обманщики і всі моти, ..Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл., І, 1952, 137); Тато ж його [попа] не любили, десятою дорогою обходили, першим обманщиком називали (Речм., Весн. грози, 1961, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 534.