ОБМА́ННИК, а, ч. Те саме, що обма́нщик. — Ліпше зараз сказати менше, ніж потім виходити обманниками перед громаду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 534.

Обманник, ка, м. Обманщикъ. А ти зрадник, ти обманник і тись мя обманив. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 17.