ОБМА́ННИЙ, а, е.
1. Який містить у собі обман (у 1 знач.); який грунтується на обмані. Похід Корнілова не був випадковістю: він створився внаслідок обманної політики уряду Керенського.. (Ленін, 30, 1951, 2); Трохим обманним шляхом хотів узяти в неї гроші (Шиян, Гроза.., 1956, 100).
2. Те саме, що обма́нливий 1. Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжать під сонцем (Гончар, Таврія, 1952, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 534.