ОБМА́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБМА́ЗАТИСЯ, ма́жуся, ма́жешся, док.

1. Забруднювати себе якою-небудь в’язкою, липкою і т. ін. масою, речовиною; забруднюватися. Забігла [Лисичка] десь у комин, обмазалася сажею та й ходить по лісі (Фр., IV, 1950, 79); — Кран засмоктало в болоті, години чотири витягали. Обмазався, як чорт (Довж., III, 1960, 489).

2. тільки док., розм. Закінчити обмазування. Іде оце повз двір котрої. — "Здрастуй! Обмазалась?" (Вирган, В розп. літа, 1959, 217).

3. тільки недок. Пас. до обма́зувати. Стіни її [хати] як зсередини, так і ззовні не обмазувались (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 533.

Обмазуватися, зуюся, єшся, сов. в. обмазатися, жуся, жешся, гл.

1) Быть обмазываемымъ, обмазаннымъ. Поки ще та хата обмажеться до краю, то її тричи дощі обполощуть. Небо сірими хмарами обмазалось, — т. е. покрылось. Мир. ХРВ. 60.

2) Выпачкиваться, выпачкаться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 17.