ОБЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., спец., рідко.

1. перех. Робити пробний політ, випробовувати у польоті. Облітати літак.

2. неперех. Вперше навесні вилітати з вулика (про бджолину сім’ю).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 528.