ОБЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обліпи́ти. Старий Горицвіт дивиться на обліплену пилком бджолу й говорить сам до себе (Стельмах, II, 1962, 268); Її.. тіло щільно обліплене мокрою від зливи шовковою сукнею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 424); Дерева були дбайливо підчищені. Зрізи всохлих гілок обліплені глиняним пластирем (Вільде, Сестри.., 1958, 436); За круглими будками, густо обліпленими афішами та об’явами,.. стоїть заповітна "Победа" (Збан., Любов, 1957, 99); Обліплені бджолами вишні Дзвоном м’яким золотим задзвеніли (Вирган, В розп. літа, 1959, 192); Назустріч сунули жінки, обліплені дітьми (Ле, Право.., 1957, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 527.