ОБЛЯМУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. облямува́ти.

2. Те саме, що облямі́вка. В школі Ніну прозвали Білкою за її майже круглі, завжди, здивовані, великі горіхові очі в облямуванні довгих вигнутих каштанових вій… (Коп., Земля.., 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 532.