ОБЛУ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех.

1. Очищати від лушпиння, лузги і т. ін. Дід Козуряк старанно облущував ріпу (Турч., Зорі.., 1950, 292).

2. перен., розм. Оббирати, грабувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 531.