ОБЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Обколупувати, оббивати частинками, шматками. Хура.. облупує на носі святого давній віск і стає перед ним на коліна… (Вас., II, 1959, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 531.

Облупувати, пую, єш, сов. в. облупа́ти, па́ю, єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Харьк. г. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 16.