ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех.
1. Те саме, що обкла́сти 1, 2. Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком (Укр.. казки, легенди.., 1957, 360); Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Мирний, І, 1954, 352); Хмаронька небо кругом обложила (Манж., Тв., 1955, 120); Зійшов місяць і обложив тьмою половину гір (Хотк., II, 1966, 188); // безос. Гори обложило хмарами (Чорн., Визволення, 1949, 122).
2. Оточити військами з метою оволодіння, завоювання. Коли Семен обложив палац, усе військо перекинулося на його сторону (Укр.. казки, легенди.., 1957, 246); Фашистські полки й дивізії, що обложили Севастополь, вже заметушилися, кинувши частину своїх сил на Керч і Феодосію (Кучер, Чорноморці, 1956, 410).
3. спец. Оточити звіра під час полювання. — Ну, що, Адаме? — жвавішає Аркадій Валеріанович.. — Обложили сіроманця, — ворухнулась у хащі волосся посмішка. — Можна й зараз виїжджати на полювання (Стельмах, І, 1962, 397).
4. Обшити, оздобити чим-небудь.
5. розм., рідко. Покласти спати. Я обложив її з дітьми, — було це уночі (Сл. Гр.).
6. безос. Покрити при захворюванні білими нальотами (горло, язик і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 529.