ОБЛО́ГОВИЙ, а, е. Прикм. до обло́га 2. За чверть години він разом з кур’єром потюпав верхи до загону Самойлова, що займав ліве крило облогової армії (Добр., Очак. розмир, 1965, 150); // Признач. для облоги (у 1 знач.). В VI ст. слов’яни мали облогові стінопробивні гармати — тарани (Іст. УРСР, І, 1953, 38); Облогове знаряддя.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 529.

Облоговий, а, е.

1) Относящійся къ непаханному полю. Облогове сіно.

2) Повсемѣстный. Облогова хороба на дітей — скрізь мруть. О дождѣ: обложной, затяжной. Облоговий дощ. Мнж. 148.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 15.