ОБЛИЦЬО́ВАНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до облицюва́ти. Проїжджаючи повз старовинну мечеть, не міг [Синявін] не спинитися біля візерунково облицьованого мінарета (Ле, Міжгір’я, 1953, 69); Будинок був облицьований великими керамічними плитами з опуклим орнаментом (Собко, Біле полум’я, 1952, 177); В кухні стіни облицьовані білою кахлею (Чорн., Потік.., 1956, 366); // облицьо́вано, безос. присудк. сл. Манжонія — добротний і гарний матеріал для меблевої промисловості.. Нею буде облицьовано шафи, дивани-ліжка, крісла, стільці (Рад. Укр., 7.1 1965, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 524.