ОБЛИ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до облиза́ти. Гарне таке [телятко], рябеньке, облизане, наче тільки що вмилося (Гончар, II, 1959, 162); Де пропливла хвиля вогню, там попеліла земля, чорніли стовбури сосен, до половини облизані язиками полум’я (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 523.