ОБЛЕТІ́ТИ див. обліта́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 522.

Облетіти, лечу́, ти́ш, гл.

1) Облетѣть (вокругъ); переносно: быстро обѣжать. Мов сизая голубонька село облетіла. Шевч.

2) Обсыпаться. Щось її (грушу) трусить: вже грушки обсипались і лисця облетіло. Рудч. Ск. І. 66.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 14.