ОБЛЕ́СНИК, а, ч. Той, хто улещує, облещує кого-небудь; особа, схильна до лестощів; // Підлабузник, підлесник. Він [Суворов] знав, що потьомкінські облесники ще не раз докорятимуть йому втратами (Добр., Очак. розмир., 1965, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 521.