ОБЛЕ́СЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. обле́сливий. Я скажу тобі, що пишу його завжди од щирого серця, а не для лицемірства та облесливості (Л. Укр., V, 1956, 116); Я уподобав Юруша за його ласкавість та облесливість (Н.-Лев., III, 1956, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 521.