ОБЛЕ́СЛИВО. Присл. до обле́сливий. Прошення було написано хитро, облесливо і разом з тим з отрутою (Н.-Лев., IV, 1956, 167); — Заходьте, шановний Антоне Андрійовичу, — облесливо воркотів ад’ютант. — Найясніший князь нетерпляче чекає на вас (Добр., Очак. розмир, 1965, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 521.

Облесливо нар. Льстиво. Ласкаво та облесливо говорила з ним. Левиц. Пов. 263.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 14.