О́БЛАСТЬ, і, ж.

1. Частина країни, державної території. За царювання Тамари до Грузії були приєднані деякі області Персії (Іст. СРСР, І, 1956, 69); // У дореволюційній Росії — адміністративно-територіальна, перев. окраїнна, одиниця, яка за розмірами відповідала губернії. Область Війська Донського.

2. Адміністративно-територіальна одиниця в СРСР, що є частиною союзної республіки. Батько одвіз матір до родичів на село в Харківську область (Сміл., Сашко, 1954, 89); // розм. Адміністративний центр, а також керівні організації такої одиниці державної території. Гордий їхав дід Євмен в область делегатом, на свято одержання високої нагороди (Вишня, І, 1956, 316); Вже дзвонять з області, чи прибув трактор (Довж., І, 1958, 80).

3. з означенням. Район, у якому поширені певні явища. Гарячі джерела звичайно зустрічаються в областях діючих і згаслих вулканів (Фіз. геогр., 5, 1956, 102); Полярна область.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 520.