ОБЛАСНИ́К, а́, ч., рідко,

1. розм. Працівник, діяч обласного масштабу; // Особа, яка добре знає місцеві умови.

2. Прибічник обласництва.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 520.