О́БЛАЗ, у, ч., діал. Гола стрімка скеля; круча. Біг [Марусяк] плаями, скакав через ломи, гнав облазами (Хотк., II, 1966, 104); Хлопці на гірській убочі. По облазі, по стежині, По стуманеній долині, Йдуть по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Шпорта, Вибр., 1958, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 518.