ОБЛАДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обладува́ти; // обладо́вано, безос. присудк. сл. Для шести постійних режисерів — головного нерва всього підприємства [кіностудії] — обладовано велике помешкання (Наука.., 12, 1967, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 518.