ОБЛА́ГОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛА́ГОДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Те саме, що обла́днувати. Якби сам Трохим Макуха увесь порядок у свойому [своєму] господарстві давав, то швидко б у нього і в великій хаті, і в кімнаті, що для проїжджаючих облагодив, горобці б цвірінькали (Кв.-Осн., II, 1956, 254).

Обла́годити ді́ло (ді́льце і т. ін.) — вигідно влаштувати яку-небудь справу. Можна впрохати тітку Мотрю, вона це діло облагодить (Коцюб., І, 1955, 50); Він відчув, що заздрить Максимові. Бач, як облагодив дільце! (Ткач, Арена, 1960, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 517.