ОБКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкрути́ти 1 — 6. Вгорі темніли.. довгі, обкручені комишем на кінцях, ще з дня заготовані віхи (Гончар, ІІ, 1959, 413); Так їх ранком і найшли обох, вони були мертві — в обіймах, обкручені дротом (Довж., III, 1960, 356); // обкру́чено, безос. присудк. сл. Фелікс розповів, як фашисти розмовляли між собою про те, що в комендатурі стурбовані наявністю київського підпілля.., що зроблено перші кроки.. Ніхто не втече, так обкручено (Ю. Янов., II, 1954, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 515.