ОБКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКОЛУПА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Колупаючи, віддирати щось невеликими шматками з поверхні чого-небудь. Хлопчик тулився до матері, обколупуючи на її рукавах підталий лід (Кучер, Пов. і опов., 1949, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 513.

Обколупувати, пую, єш, сов. в. обколупати, лаю, єш, гл. Облупливать, облупить, обковыривать, обковырять. Занехаяні і обколупані негодою будинки-кам’яниці. К. (О. 1861. II. 233).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 12.