ОБКОЛЕСИ́ТИ, ешу́, еси́ш і ОБКОЛЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

1. перех. і неперех. Об’їхати навколо кого-, чого-небудь. Наш баркас, швидко обколесувавши навколо "казана" [коша], зайшов до сітки з другого боку (Збан., Мор. чайка, 1959, 105).

2. перех. Їздячи, побувати всюди, в багатьох місцях; об’їздити. За всі свої діяльні літа Юхим Наумович Нехай Уздовж і впоперек півсвіта Обколесив із краю в край (Воскр., З перцем!, 1957, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 513.