ОБКЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкле́їти. Кімната обклеєна репродукціями; // обкле́єно, безос. присудк. сл. Стіни.. обклеєно білими шпалерами поверх дощок (Ле, Міжгір’я, 1953, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 512.