ОБКЛЕ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обклепа́ти. Сивоок штовхнув двері з мідним кільцем знадвору, обклепані мідними кружалами (Загреб., Диво, 1968, 476).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 513.